Молімося разом!

Молитва за Українських солдатів

Боже бережи синів Вкраїни,

Що воюють за Вітчизну і за нас,

За пшеницю жовту і за небо синє,

За Луганщину воюють і Донбас.

Кожен край  - це часточка Вітчизни,

І як Крим, ми більш не віддамо.

Схід і Захід – може трохи й різні,

Але ми єдині все одно.

Україна – наша Батьківщина,

Наша радість, наше щастя і любов

Не дамо їй бідній знову  згинуть,

Бо таке в історії було.

Всі ділили, розривали між собою –

Хто хотів і той, хто «не хотів».

Тож взялись чоловіки за зброю:

«За  Вкраїну» - чути їх призив.

А ми вдома, тут, за них молитву

Щогодини, щохвилини воздамо,

Хай Господь їх береже у битві

Україну більше кривдить не дамо.

ІІ

Колишні Афганці і молодь чубата,

Кріпіться сини України.

Війна вас погнала із дому, із хати –

Донбас і Луганщина гинуть.

-«Воюєм за вас, а за нас - ви моліться,»

Ви скромно сказали в єфір.

Ми молимось щиро за вас як годиться,

Бо ви бережете наш мир.

Ви гордість і слава, ви є патріоти.

Ви вірні сини України.

Живе Україна і житиме доти,

Допоки любов ваша сильна.

Любов до вітчизни, любов до пшениці,

Що прапором в золоті сяє.

До мирного неба в чистій блакиті,

Що віру у Бога всиляє.

Моліться за них, а вони – хай воюють,

Раз грізний до нас прийшов час.

І десь серед поля в цей час хай почують,

Що ми дуже любимо вас,

Солдати вкраїнські, добра офіцери,

Надія і Божа твердинь.

Чи в танку ви зараз чи то в БТРі –

Хай Бог береже вас… 

Амінь. 

Молитва за Україну

Помолюся за тебе, Вкраїно, 

За народ мій, за тих, хто загинув,

У війні братовбивчій страшній,

У війні непотрібній такій.

Люд простий, він не хоче вбивати,

А царі посилають вмирати,

Боже праведний, милість твоя

Величезна неоціненна.

Хай зупиниться клята війна,

Кров не ллється нехай на знамена,

Бо у кожного доля своя:

Руки геть, триколор від Вкраїни!

Прапор наш – це пшеничні поля, 

А над ними -таке небо синє,

Помолюсь. Аби з миром пішли

Ті, кого ми вважали братами.

Може ними колись і були,

А тепер стали враз ворогами!

Стогне, плаче слов’янська земля:

Святославове слово згадайте!

Розбрат нас заведе в нікуди

І без миру чого життя варте?

Крику воронів в полі над трупами?

Сиріт? Сліз? І жіночих прокльонів?

А ми ж люди! І щастя ми любимо,

Щастя ж людства – це Божі закони.

Не убий, не вкради, не бажай майна ближнього-

Бо загубиш тоді і своє.

Не прогнівайте, Люди, Всевишнього,

Бо уже, мабуть, суд настає!

Помолюсь за народ, за правителів,

За братів, бо такими ж були.

Знов і знову я вам говоритиму:

Бог між нами не хоче війни! 

Ви не стійте священнослужителі,

Коли танки на бійню ідуть.

Поверніться ви в Божі обителі

І моліться, щоб мир повернуть.

Зброю в руки узяв – сам загинеш!

І куди вам її освящать?

Хладнокровно не можна Людин

Під молитву на смерть посилать!

Схаменіться, бо буде ж так пізно,

Помоліться за мир поміж нас,

Бо таки ж ми брати, хоча й різні

І не кликали вас ми до нас

Шлях у кожного свій, своя доля.

Як же вам іще це пояснити?

Не повториться хай більш ніколи,

Коли брат брата має убити.

Помоліться словяни, покайтесь,

Бог всемилостлив: радо пробачить

Киньте зброю й додому збирайтеся,

 Бо і ваш матусі десь плачуть.

Ви ж свою Батьківщину теж любите

Ми ж свою палко любим так само.

То навіщо за це нас ви судите

І наносите нам тяжкі рани?

Ми народ миролюбний, спокійний,

Але вам дол. Вкраїни вже зась.

Вже і так залишились руїни

І навіщо нвам наш здавсь Донбас?

Ваші землі безкраї великі

Та невже цього вам і не досить?

Стали ніби звірами ви дикими

Загубились в життєвому просторі.

Сплюндрували повагу до себе. 

Із огидою дивиться світ.

І повірте Бог бачить все з неба-

І за все понесете отвіт.

Тож моліться, брати, і покайтеся-

Помолімось разом, схаменімось.

І додому , таки, ви збираєтесь

І займіться кориснішим чимось,

Ніж ходити війною на брата

І невинну кров лити рікою.

Хай слова пролунають набатом:

«Киньте зброю усі!!! Киньте зброю!»

Помолімось! Молитва лікує.

Рани гоїть, прощення дає.

Бог і мир хай над світом панують,

Братню руку брат брату дає!

Амінь!